При в’їзді до смт Білозерка в листопаді 2000 року до 220-річчя заснування Білозерки було урочисто відкрито пам’ятний знак на честь уродженця Білозерки, всесвітньо відомого кінорежисера і актора, володаря премії «Оскар»- Сергія Федоровича Бондарчука. Пам’ятник виготовлено з чорного граніту-габро, встановлений на прямокутному постаменті. Тут же поруч і садиба, де народився і проживав до 5 років  Сергій Федорович (вул. Кооперативна, 1).

«Візитною карткою» Білозерки є білозерські джерела, які є пам’яткою природи місцевого значення з 1979 року. Розташовані на пологому західному березі озера Білого, у місцях виходу скальних порід на побережжя. Це низхідні джерела, які живляться безнапірними водами. Дно вистелено вапняковим щебнем і піщаними наносами. Хімічний аналіз води показав, що вода в джерелах не має осаду, плаваючих домішок; поверхнева плівка відсутня. Вода у джерелах мінералізована. Температура цілющих джерел і влітку, і взимку однакова – від +12° до +14°. А вода з маленьких джерелець – чиста і питна.

До уваги відвідувачів також постає різноманітний рослинний і тваринний світ, який оточує джерела. Добре видно і дивовижне Біле озеро. А ще краще його роздивитись буде можливість на «білозерському пляжі».

Український козак – символ незборимості українського народу. Фігура козака вирізана з дерева місцевим художником Олександром Печорським. Ця творча робота височіє поряд з Районним Військовим комісаріатом (вул. Кооперативна, 29).

Біле озеро, на честь якого названо селище. Тут же поруч і причал, на якому пришвартовані човни місцевих любителів відпочинку у білозерських плавнях та любителів порибалити на озері.

Озеро омиває східні береги Білозерки. Вони в основному пологі. Влітку береги заростають буйною рослинністю. Найбільша ширина озера 1815 метрів, займає площу 5,8 гектара, витягнуте з півночі на південь. Великий вплив на озеро мають і Дніпровський лиман, і річка Дніпро. Із східної частини в озеро впадає річка Кошова, яка утворює дворукавне гирло. Раніше озеро мало інші обриси берегів, а зараз воно змістилося до лівого берега, і внаслідок висихання й інших причин зменшилася площа озера. Вода м’яка та прісна. Понад берегом озеро покрито очеретом. В проміжках між групами очерету та рогозу ми бачимо осоку. На поверхні води озера плавають ряска і сальвінія. А ще на березі багато подорожника, пирію, споришу; ростуть численні види ромашок, лисохвоста, на схилах лютики, васильки. З дерев на берегах озера ростуть верби, клени, шипшина. Вершини схилів заросли польовим в’юнком, білоголовником, кропивою, будяком польовим та ін. В озері водяться річкові раки, які дуже люблять піщану мілину і каміння. Влітку озеро заселено на мілині дрібними рачками. В озері живуть жаби, риби. В озері є карась, тарань, окунь, судак, короп, щука. На пн. і пн.-сх.  берегах водяться лящ, рибець, бичок. Також є п’явки та комарі, інші комахи, молюски. Водиться павук серебрянка.

Королівською величчю вирізняються такі рослини озера, як глечики жовті та латаття біле. Ростуть ці рослини на мілководді вздовж берегів, де немає сильної течії. Вони занесені до Червоної книги. Біле озеро є окрасою Білозерки і символом нашого краю.

Королівською величчю вирізняються такі рослини озера, як глечики жовті та латаття біле. Ростуть ці рослини на мілководді вздовж берегів, де немає сильної течії. Вони занесені до Червоної книги. І як же ж не зачаруватись цією красою. Бо Біле озеро є окрасою Білозерки і символом нашого краю.

Біля озера можна трохи відпочити. А ще відвідати «Мисливське господарство», яке знаходиться поруч.

«Кладезь» історії Білозерки» – Білозерський районний музей ім. Д. Багалія (пров. Харченко). Директор музею Волошин Олег Анатолійович завжди привітно зустріне і розповість про історію заснування селища, району; видатних земляків, що прославляють рідний край; героїв Другої Світової війни, які визволяли Білозерщину.

Музей засновано в 1969 році. Першими експонатами музею були предмети етнографії: прядка, ночви, гребінка, український одяг, знаряддя праці та побуту, вишиті рушники, а також фото учасників Другої Світової війни. Багато експонатів привезено із сіл Посад-Покровське, Широка Балка, Станіслав, Олександрівка та інших. Взагалі, у експозиційній залі музею представлено понад 2700 експонатів. Одним з цінних експонатів є копія картини Миколи Львовича Скадовського «Хвора мати та голодні діти», оригінал якої знаходиться у Третьяковській галереї. Сім’я Миколи Львовича  у 1798 році придбала Білозерський маєток у князя Безбородко, ставши таким чином третіми власниками (поміщиками) Білозерки. (Першим був засновник Білозерки генерал-цехмейстер І.А.Ганнібал, який у 1784 р. за 3 тис. рублів продав свій маєток разом з осівшими тут людьми князю Безбородко).

У 2013 році музей взяв учать у проекті, ініційованому Європейським союзом, «Новий подих культури: спадщина, наповнена мистецтвом», у рамках якого створив власний проект «Культура на дотик», присвячений видатній білозерчанці Ользі Іванівні Скороходовій. Наступним проектом стало «Джерело згуртування» – проект, у рамках якого було проведено прибирання джерел, встановлення велопарковок, реконструкція переодягальні, а також створення стріт-арту (малюнку) на стіні прилеглої будівлі.

Поруч з музеєм і Алея Слави, і Вічний вогонь, і Стела на честь воїнів-односельчан загиблих під час Другої Світової війни.

Тож трохи вище, цією ж вулицею у сквері імені Харченко розташований меморіальний комплекс на честь воїнів, що загинулили у часи Другої Світової війни. На території комплексу встановлено пам’ятник Герою Харченко Семену Андрійовичу, що удостоєний звання посмертно.

13 березня 1944 року, у день звільнення Херсону від німецьких окупантів, одним з перших переправився на правий берег Дніпра біля села Садове, неподалік від Херсону, взвод молодшого лейтенанта Харченко. Їх зустрів дуже щільний кулеметний вогонь з дотів супротивника. Розділивши взвод на дві частини, Харченко наказав знищити вогневі точки ворога. Більше години штурмова група наближалася до доту, гинули бійці. Тоді Харченко наказав бійцям залягти в укриття, а сам поповз вперед в атаку. Коли Харченко дістався дотів, він стрибнув на кулемети, закривши своїм тілом амбразуру. Взвод Харченко піднявся в атаку, захопивши доти супротивника, відкрив шлях до наступу переправляючимся підрозділам 49-ої гвардійської дивізії.

За Алеєю Слави знаходиться пам’ятний знак, що встановлено на честь ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС, пам’ятник воїнам, що приймали участь у бойових діях на територіях інших країн та пам’ятник, що встановлено на честь 360-ій річниці від початку Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана України Богдана Хмельницького.

«Білозерське лісництво». (вул. Кооперативна, 119) У цьому «зеленому оазисі» завжди привітно зустріне старший майстер лісу (або ж лісничий) Білозерського лісництва В.К. Пахомов. А що це так – засвідчує вигляд лісництва.

Охайне подвір’я з клумбами для квітів, альтанка, оповита диким виноградом, рівненько виставлені човни у затоці та трактори і причіпна техніка на спеціальному майданчику. З трьох сторін все оточує очерет – органічно, як частина природи вписалося в навколишнє середовище лісництво, і здається, що воно й саме є частиною тієї природи, охороняти й зберігати яку покликане.

Корисно знати, що наше лісництво має 17450 гектарів загальної площі – це найбільше лісництво в Україні.  І головне його багатство – ліси дельти Дніпра. Володіння білозерського лісництва простяглися від ОлешківськоЇ (Цюрупинської) Конки і до самого лиману. Сьогодні в лісах та плавнях дельти Дніпра маємо благородного оленя, косулю, кабанів, бобрів, ондатр, багато розвелося фазанів та іншого птаства. І колектив у лісництві дружний, роботу свою любить і поважає.

24 листопада 2015 року у Херсонській області створено Національний природний парк «Нижньодніпровський», який розташовано на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Цюрупинського районів, міст Херсона та Нової Каховки. Бережімо природу – і вона нам віддячить чарівною і неперевершеною красою!

Недалеко біля лісництва (вул. Михайлевського, 294) – за 20-25 хв. ходу, розміщена Білозерська районна станція юних натуралістів – також справжній «оазис» посеред степу. Юні натуралісти бережливо ставляться до природи, облагороджують й озеленяють територію станції, берег Білого озера, прибирають біля джерел.

Тут є можливість перепочити після тривалої подорожі. І тут до уваги відвідувачів постає – чудовий «куточок живої природи», створений руками вихованців станції.

Завітавши до натуралістів, Ви також почуєте цікаву розповідь про дивовижний світ природи Херсонщини, Білозерки, побачите «живу» місцеву флору і фауну. Саме тут перед відвідувачами постає охайне подвір’я: уходжені клумби з різними екзотичними квітами, дослідницькі ділянки з пшеницею, овочами, фруктові дерева та ін. Станція юних натуралістів охоплює гуртковою роботою майже усіх школярів Білозерки. І гуртки викладаються досить різноманітні: «Природа і фантазія», «Юні овочівники», «Природа – наш спільний дім», «Фітодизайн», «Юні зоологи», «Юні екологи», «Флористика» та інші.