З ЧОГО ПОЧИНАВСЯ КАХОВСЬКИЙ РАЙОН
Район заснований у 1923 році. Загальна площа становить 1,451 тис. км2. Населення району: 34991 осіб станом на 01.01.2019 року (за даними Головного управління статистики у Херсонській області). Надзвичайно вигідне географічне розташування на перехресті торгових шляхів. Районний центр- м. Каховка.
Каховщина – земля особлива. Район є початком «блакитних магістралей родючості»: Звідси стартує 400-кілометровий Північно-Кримський та 130-кілометровий Каховський магістральні канали. Найбільша в Європі зрошувальна система дає можливість стабільно вирощувати високі врожаї сільськогосподарських культур. З історією Каховського краю знайомлять своїх гостей 3 народних музея, які знаходяться в селах Чорнянка, Семенівка та Малокаховка.
В народному музеї с. Малокаховка можна ознайомитись з діяльністю швейцарських переселенців та розвитком виноробства на Каховщині. Про зародження футуризму, цікавих фактах про футуристів розкажуть експонати музею с. Чорнянка. Музей історії села Семенівка детально досліджував життя та творчість відомого українського поєта Миколи Братана.
Одне з піздньоскіфських міст знаходилося неподалік від сучасної Каховки, на місці смт Любимівка. Тут же у XIV ст. виникла золотоординська фортеця Аслан-Кермен.
Центр району –м. Каховка засноване у 1791 році полковником Д.М. Куликовським і названа на честь Василя Каховського, тодішнього губернатора Таврійської області. Велику роль у становленні міста відіграли родини Куликовських та Панкеєвих, знаних благодійників та меценатів.
Відкриття нового туристичного потенціалу, знайомство з новоствореними куточками екологічного туризму – це зовсім новий, оригінальний погляд на історію та пам’ятки країни. Сучасний туризм- унікальні місця, як комплекс сімейного відпочинку та екологічного туризму представлений еко –садибою «Золотий фазан» (с. Чорнянка), «Маленькою Голандією» та «Скіфським золотом» зеленої садиби вермерсмьке господарство «Шафран Любимівський» (смт.. Любимівка).
У нашому районі та місті і сьогодні зберігаються дореволюційні споруди, які нагадують каховчанам про славне минуле. Більшість будівель розташовано в історичному центрі Каховки.
- Tab 1
- Tab 2
- Tab 3
- Tab 4
- Tab 5
- Tab 6
- Tab 7
- Tab 8
- Tab 9
- Tab 10
- Tab 11
- Tab 12
Каховський історичний музей м. Каховка (46°47′52″ пн. ш. 33°28′30″ сх. д)
Каховський історичний музей – найстаріший провінційний музей області. музей налічує понад 15 тис. одиниць збереження. Найцікавішими є зібрання з археології, серед яких найбільш цінними експонатами є антропоморфні стели ямної культури, знайдені біля с. Любимівки (III тис. до н.е.), навершя булави катакомбної культури (с.Архангельська Слобода, II тис.до н.е.), давньогрецькі амфори з пізньоскіфського Любимівського городища (III-II тис. до н.е.), скіфські ритуальні навершя (с.Догмарівка, V ст. до н.е.), золота сарматська сережка (с. Мала Каховка, III-I ст. до н.е.), половецькі кам’яні баби (Каховка, XI-XII ст. н.е.), ранньосередньовічні люстра, тощо.
Дівчина в шинелі м. Каховка (46°47′52″ пн. ш. 33°28′30″ сх. д)
Дівчина в шине́лі — пам’ятник у Каховці, відкритий 4 листопада 1983. Автори пам’ятника Фрідріх Мкртичевич Согоян, А. Г. Аветисян — заслужений художник Вірменської РСР; архітектори: Миргродський С. Н., Горбунко В. Г. Висота скульптури — 7 метрів. Пам’ятник вважається візитною карткою Каховки. Навіть не бачивши його, з назви можна зрозуміти, що присвячений він жінкам — учасницям радянсько-української війни.
Легендарна тачанка м. Каховка (46°47′44″ пн. ш., 33°31′07″ сх. д.)
Монумент у місті Каховка Херсонської області, що увічнює тачанку, широко використовувану в українських степах у часи Першої світової та українсько-радянської війни. Автори монументу — скульптори Ю. Лоховінін, Л. Міхайльонок, Л. Радіонов, архітектор Є. Полторацький. Урочисте відкриття відбулося в кінці жовтня 1967. Скульптура виконана із бронзи і має висоту 8 метрів. 1983 року Легендарна тачанка була оголошена пам’ятником історії місцевого значення.
Василівська балка (46°86′49″ с. ш. 33°68′15″ в. д)
Перша історична згадка про красу Каховського району, а саме про Василівської балці, відноситься до 1791 році. Полковник Куликівський в листі до свого друга писав: Риби і дичини тут незліченна кількість ».
Заповідний парк «Василівська балка» – це не тільки 27 га мальовничої місцевості на Дніпрі, а й дивовижний водойму, в якому водиться трофейний короп, сазан, товстолоб, білий амур, щука і карась.
У заповідному парку стало традиційним проведення турнірів з рибної ловлі.
Каховщина фестивальна (46°48′18″ с. ш. 33°34′20″ в. д)
З 2009 року в смт Любимівка Каховського району проходить відкриття зльоту за участю клуба «Форсаж», на котрому збираються байкери з різних куточків України, Молдови, Литви.
Видовищні мотопробіги, проїзди мототехніки по Каховському плацдарму (1920 г), огляд пам’ятника «Легендарна Тачанка», рок-концерти за участю відомих музикантів, розважальні програми і нічний «фаєр-шоу». Метою фестивалю є популяризація байкерівської культури, здорового способу життя, вивчення історії рідного краю та благодійні акції зі збору коштів для онкохворих дітей.
Все це можна побачити на власні очі, взявши участь у відкритті щорічного мотосезону.
Пам’ятний знак (46°78′59″ с. ш. 33°42′34″ в. д)
Для увічнення доброї пам’яті про швейцарські колонії Нові Судаки й Веселе на кошти родини Цвиків (Zwicky) встановлено Пам’ятний знак про трагічні долі швейцарців, які проживали на землях, затоплених водами Каховського водосховища. Це приблизно на відстані 400 метрів від затопленої колонії Нові Судаки (північної широти; східної довготи) і 900 метрів до затопленого селища Веселе (північної широти; східної довготи). Пам’ятний знак про трагічні долі швейцарців встановлений в максимальній близькості до місць затоплення колоній Нові Судаки й Веселе, на перетині берегової лінії й “Жовтої дороги”. “Жовта дорога” – це стара назва дороги, яка колись вела в Нові Судаки. На перетині цієї старої дороги з центральною вулицею Нових Судаків стояла школа. На сьогодні зберігся невеликий відрізок цієї дороги, починається він від селища Малокаховка й тягнеться майже до самої кромки води берегової лінії Дніпра. Інша частина «Жовтої дороги», на жаль, прихована тяжкими водами Каховського водосховища. У безпосередній близькості, з правого боку від місця встановлення пам’ятного знака, знаходяться залишки старого вербової гаю, а з лівого боку збереглися старі сосни, посаджені руками колоністів. Для нащадків колоністів із Нових Судаків і Веселого, напевно, це – найбільш пам’ятне місце, де можна душею відчути, як жили, раділи й сумували швейцарці України й царської Росії.
Малокаховський бір (46°46′33″ пн. ш. 33°25′11″ сх. д)
Малокаховський бір — заповідне урочище місцевого значення. Об’єкт розташований на території Каховського району Херсонської області, квартали 6—7 Новокаховського лісництва ДП «Каховське лісове господарство», с. Мала Каховка.
Площа — 177 га, статус отриманий у 1983 році.
Хутір Терни – Каховський бабин яр (46°46′50″ с. ш. 33°26′50″ в. д)
http://www.kahzorya.org.ua/?p=12520
В Каховському районі поблизу с. Малокаховка встановлений пам’ятник жертвам Голокосту – євреям та іншим жителям Каховки. Колись це місце називалося хутір Терни (Нізовцеве), власником якого в кінці XIX – початку ХХ століття був поміщик Нізель. Чоловік був розумним, працьовитим та завзятим господарем. Та історія цього місця хоч і мала щасливий початок, ознаменувалась кровопролиттям й насиллям. 76 років тому на цьому хуторі відбулися страшні події, що суттєво змінили уявлення місцевих про межі жорстокості, зневаги, ненависті. «Це місце стало могилою для тисяч каховчан, мирних жителів єврейської національності в період окупації німецькими нацистами у 1941 році. Нацисти кілька разів розстрілювали мирне населення єврейської національності. 7 вересня – 60 людей, 16 вересня – близько тисячі, 25 вересня – 750. Православні і євреї жили по-сусідству багато років, а в роки війни глибокий колодязь (що колись був викопаний тим самим Нізелем для видобування джерельної води) став для них спільною братською могилою. За ініціативою небайдужих людей з’явився меморіал пам’яті, який увіковічнив 2000 невинно загиблих страшною смертю людей. Житель міста Кельн (Німеччина), доктор економічних наук, президент компанії «УТС Туристік» Борис Зак брав безпосередню участь в організації створення меморіала, Його дідусь з бабусею – Яків і Розалія Рогоза і дядько були в числі вбитих. Для його мами, яка повернулася з фронту, це було настільки глибоким потрясінням, що вона назавжди поїхала з Каховки, але заповіла синові поставити тут пам’ятник – і Борис Якович виконав обіцянку.
Каховський магістральний канал (46°48′18″ пн. ш. 33°34′20″ сх. д. )
Є одним з найбільших у світі й на території Європи, який після повного розвитку повинен забезпечити зрошення земель на території 780 тис га між Північно-Кримським каналом і Молочним лиманом (Херсонська і Запорізька область). Штучний 130-кілометровий канал, споруджений у 1979. Свій початок бере з Каховського водосховища. Вода у канал подається насосною станцією продуктивністю 530 м³/с на висоту 24,3 м. На каналі побудовано чотири шлюза-регулятора, 12 випусків води в міжгосподарські канали, один залізничний міст, 12 автодорожних мостів і один пішохідний. З Каховського каналу починаються магістральні канали Приазовської, Сірогозької, Генічеської, Каланчацької і Перекопської зрошувальних систем. У 1985 у зоні каналу зрошувалось 195 000 гектарів. Основними користувачами послуг зі зрошення є сільгоспвиробники півдня України.
Майстриня Олена Колодич, с. Чорнянка (46°38′51″ пн. ш. 33°22′06″ сх. д)
Талановита майстриня Олена Колодич із села Чорнянка Каховського району своїми руками створює справжній сакральний та наділений добром світ-українську народну ляльку-мотанку.
Лялька–мотанка для Олени вже спосіб мислення і вираження почуттів. Натхнення шукає скрізь у природі, роботі і звісно від спілкування зі своїми маленькими вихованцями, які її надихають на творчість і яким вона передає свій досвід.
Всі її ляльки-мотанки поєднує велика любов до традицій українського народу, покликання відродити і зберегти українське національне декоративно-прикладне мистецтво, щоб лялька-мотанка оберігала українські родини і єднала покоління. Саме такою є Олена Колодич – жінка, дружина, мати, творець! Для неї, навряд чи є вища насолода, аніж насолода творити. Шістнадцять років майстриня працює у комунальному закладі «Районний центр дитячої та юнацької творчості» керівником зразкового художнього колективу гуртка декоративно-прикладного мистецтва «Юні майстрині». Активно бере участь зі своїми вихованцями у всіх фахових конкурсах, виставках, ярмарках з декоративно-ужиткового мистецтва. Мала персональну виставку «З теплих рук української майстрині» у Каховському краєзнавчому музеї.
Справжній майстер своєї справи, яка професійно і досконало передає свої знання та вміння своїм вихованцям. Намагається навчити їх відчувати красу, створену руками людини-митця. Майстриня бере активну участь у громадській та благодійній діяльності району. Ділиться набутими знаннями та навичками на обласних семінарах-практикумах, де проводить майстер-класи для керівників гуртків декоративно-ужиткового мистецтва.
У 2017 році Олені Колодич було присвоєно народне звання «Берегиня України» з врученням ордену, грамоти «За особистий внесок у розвиток України та вірність нації» а також Книги Пошани «Я-Українка».
Олена справжня Берегиня українського народу!
Еко- садиба «Золотий фазан» с. Чорнянка (46°38′51″ пн. ш. 33°22′06″ сх. д)
Успішно зарекомендувала себе еко-садиба «Золотий Фазан», яка знаходиться в с. Чорнянка. Національний колорит оздоблення садиби, комплексні послуги для родинного відпочинку, мисливський та рибальський сервіс цікавять туристів з усіх регіонів України . До закладу входять готель та хостел, які вміщують одночасно 42 відвідувача і мають повну зайнятість в період з червня по вересень кожного року.
Розташований краєзнавчий музей с. Чорнянка (46°38′51″ пн. ш. 33°22′06″ сх. д)
Родоначальником його вважається один із засновників футуризма на Україні – Давид Бурлюк. Протягом 2017 року за участю музею діяв проект «Мистецька резиденція» Чорнянка – Futurum», яктй проходив за підтримки Британської ради в рамках програми «Активні громадяни». «Батькові футуризму» та авангардному мистецтву присвячена експозиція картин на простійній виставці в сільському музеї.
Контакти | Голопристаньский район
Голова: Попов Геннадій Васильович
Тел: (05539) 26-5-63
Сайт:
Українська 
English