15 January 2025
Наталя Гижко:
◆ Екс-директорка Агенції регіонального розвитку Вінницької області (2017 – 2024)
◆ Має більше 5 років досвіду членства в регіональних конкурсних комісіях з оцінки проєктів громад, бізнесу, ГО, в т. ч інвестиційних проєктів на отримання фінансування з державного фонду регіонального розвитку.
◆ Провела понад 11 тренінгів з розвитку громад для органів влади, НГО, активістів та 24 тренінги з розвитку самозайнятості населення в сільській місцевості.
◆Надала експертну підтримку реалізації 47 інфраструктурних проєктів на загальну суму більше 2 млн доларів США, які реалізовувались за фінансової підтримки програм та проєктів ЄС, ПРООН/ЄС, в рамках грантової допомоги по проєктам людської безпеки програми «Кусаноне» та інших міжнародних ініціатив.
Україна на шляху до Європейської системи управління регіональним розвитком
Для того, щоб визначити роль проєктних менеджерів для підвищення конкурентоздатності громад в залученні зовнішніх ресурсів та особливості залучення інвестицій з національних та місцевих програм, потрібно проаналізувати підґрунтя та що ми зараз маємо загалом.
Триває російсько-українська війна, втрата економічного та енергетичного потенціалів, втрата населення, міграція). Населення старіє, є питання з демографією, а особливо цей процес відчувається на територіях, які мають сільську специфіку, що створює дисбаланс.
З іншої сторони, маємо статус кандидата на членство в ЄС, подальша інтеграція України та необхідність залучення ресурсів на відновлення, розвиток регіонів до потреб після завершення війни, аби прийняти велику к-сть людей з якісним рівнем життя (послуги, інфраструктура, бізнес.)
За останні двадцять років XX століття насправді війни відбулися у понад 50 країнах; початок XXI століття – тривалі війни відбувалися в Афганістані, Іраку, Лівані, Сирії; у 2014 РФ вторглася в Україну та у 2022 розпочала повномасштабну війну.
Накопичено досить великий досвід у цій сфері, але єдиного рішення або моделі, яку могла б запозичити Україна не існує. Наша країна відрізняється від умов, в яких перебувають інші країни, різняться території, регіони та громади.
Досвід відновлення європейських міст можна розглянути на прикладі Плану Маршала – чотирирічної програми відновлення та розвитку коштом американської економічної допомоги. За 4 роки ВВП західноєвропейських країн підвищилося на 33%. Програма мала закласти такий фундамент, щоб країни змогли піднятися хоча б до рівня війни.
Приклади відновлення міст – Мюнхен, Берлін, Дрезден.
Будучи в різних зовнішньополітичних силах, все ж громади не стояли осторонь, а використовували різні можливості. Для успішного відновлення громадам потрібно враховувати державну політику з відродження країни, яка зазвичай фінансово та інституційно підтримується міжнародними фінансовими інституціями й донорами та використовувати власні численні інструменти та механізми для сприяння ефективному розвитку своїх територіальних громад.
Як ЄС вирішує проблеми нерівномірного розвитку територій?
Диспропорції в розвитку територій існують на рівні територій та громад, що пов’язано з природними ресурсами, кліматом, розвитком промисловості – і це рівень якості життя територій.
Одним зі своїх пріоритетних напрямків ЄС є регіональна політика і політика згуртованості, великий акцент йде на сільські території, які будуть менш спроможними ніж великі промислові території. З кожною країною ЄС має свої плани та структури, де відбувається спільне управління. У кожній країні важливо розвивати потужну адміністративну спроможність, аби ефективно використовувати політики згуртованості. Адміністративна спроможність – можливість провадити проєкти за стандартами й вимогами, створення системи надійного фінансового управління і контролю.
Напевно лідер з залучення коштів ЄС і розбудови спроможності – Польща. ЇЇ перші кроки – формування системи освоєння коштів політики згуртованості, яка передбачала реалізацію політики, спрямованої на сприяння економічно та соціальної згуртованості між країнами та членами ЄС.
Ми маємо розуміти, що стратегії розвитку що області, що громади, і плани заходів з її реалізації – це документ стратегічного планування державної політики, він визначає стратегічні оперативні цілі та завдання для сталого розвитку громади. Стратегії мають бути адаптовані під період реалізації державної стратегії (на 7 років), мають узгоджуватися з цілями державної стратегії й з цілями регіональних стратегій, і повинні узгоджуватися зі стратегічними цілями й пріоритетами регіональної та Державної стратегії регіонального розвитку України.
Є дуже багато прикладів відбудови міст і країн, які відбувалися хаотично і потім змушені були за це все платити, бо ставало некомфортно, погіршувалась екологія, не можна було проводити комунікації і ін.. Відповідно таким територіям та громадам доводилось витрачати багато зусиль та ресурсів аби це все переробляти, відселяти населення, а це все витратно по часу і ресурсу, тому важливо враховувати містобудівну документацію.
Хто відповідальний за стратегію?
За розроблення стратегії відповідальна влада (національний або регіональний рівень), для наших місцевих громад – виконавчі органи місцевого самоврядування. Та коли відбувається процес розроблення стратегії до неї можуть, та навіть мають долучатися інші зацікавлені особи чи організації та структури(бізнес, ГО і ін). Особливий акцент на бізнес, тому що це питання можливості подальшого розвитку території і бізнес знає та розуміє як йому потрібні певні передумови і, безумовно, мав би брати у цьому участь. ГО – певне експертне середовище, яке представляє інтереси та проблеми цілих соціальних груп.
Стратегія – широкий документ, який включає різні проблеми, і якраз їх можна і навіть потрібно закладати у неї.
Процес стратегічного планування – це не про те, що ОМС сіли і зробили документ,
який залишається на столі. При розробці є кілька етапів:
1) Соціально-економічний аналіз – це обговорення під час фокус-груп, які мають експертність або знають проблематику, робота з живою аудиторією.
Варто враховувати виклики які вимагають нас всіх трансформуватися, модернізуватися і провадити зміни, які будуть на національному рівні.
2) СВОТ, матриця – аналіз слабких і сильних сторін, аналіз зовнішнього середовища(війна, євроінтеграція). Ми дивимось виклики, формуємо матрицю.
3) Порівняльні переваги, візія – які зовнішні фактори можуть підсилити внутрішні, формуємо розуміння, куди ми можемо йти і визначаємо сценарії і цілі(стратегічні та операційні), план заходів
На всіх цих етапах необхідно робити моніторинг та аналіз. Наприклад з’явилась нова цільова аудиторія – оперативна ціль, якої не було – ветерани і ветеранки, їх сім’ї. Важливо моніторити що ми заклали, і що ми хотіли.
Де можуть бути менеджери громади:
– Участь у розробленні стратегічних документів( стратегій розвитку ТГ, планів реалізації стратегій розвитку ТГ, галузевих програм, проєктів)
– Моніторинг виконання документів стратегічного планування(стратегій, планів, програм)
– Моніторинг використання публічних коштів
Галузеві програми розробляються з залученням робочих груп, громадськими обговореннями. Обов’язково треба брати участь в таких процесах, дивитися з яких позицій і міркувань виходять ОМС, враховувати зовнішні пріоритети.
Українська політика згуртованості та регіонального розвитку визначається у форматі державної регіональної політики.
Ключова інвестиційна політика ЄС — політика згуртованості та регіонального розвитку (Cohesion Policy)
Реалізується через Європейські структурні та інвестиційні фонди (ESIF), зокрема:
– Європейський соціальний фонд (ESF) – розвиток людського капіталу, освіти, зайнятості.
– Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР) – інвестиції в інфраструктуру, інновації та підтримку бізнесу.
– Фонд згуртованості (СF) – підтримка великих інфраструктурних проєктів
Система управління регіональним розвитком ЄС базується на таких принципах: планування, програмування, співфінансування, партнерства, субсидіарності, а також інституціях.
Аби залучати зовнішнє фінансування Україні потрібно дотримуватися певних правил, які є визначальними у ЄС, створювати та розвивати інституції, що зможуть дотримуватися цих правил, а головне, вироблення та реалізація українських політик відновлення та розвитку мають відбуватися в інтересах людини, на основі даних і не суперечити ключовій інвестиційній політиці ЄС – згуртованості та регіонального розвитку.
Як говорить політика згуртованості – це вирівнювання певних передумов, направлених на потреби людини.
Покроково про залучення зовнішнього фінансування:
Крок 1. Оцінка потреб та формулювання чіткої стратегії
Крок 2. Пошук та вибір міжнародних програм/фондів
Крок 3. Підготовка та розробка проєктів
Крок 4. Партнерство з міжнародними організаціями та іншими громадами
Крок 5. Залучення громадян та місцевого бізнесу
Крок 6. Прозорість та ефективне управління
Крок 7. Підвищення кваліфікації та навчання
Крок 8. Підвищення видимості та комунікації
Крок 9. Моніторинг та оцінка ефективності
Крок 10. Використання цифрових інструментів
Крок 11. Вивчення та запровадження трендів
Ключовий меседж: За кошти ЄС і міжнародних партнерів треба змагатися якісними проєктами на основі планувальних документів.
Інтерв’ю проведено в рамках проєтку #Школа_активістів_2024.
English 
Українська