Коли пам’ять стає рушієм змін: історія Олександра Костенка

Серія історій про учасників Школи змінотворців: людей, які перетворюють знання на проєкти, а ідеї на реальні зміни у своїх громадах.

Краєзнавець, етнограф, режисер, тренер з йоги, громадський активіст і колишній військовий офіцер – це все про Олександра Костенка з Уманщини. Свою діяльність Олександр веде у Дмитрушківській громаді, зокрема у селі Старі Бабани. Тут разом із командою однодумців він збирає свідчення старожилів, фільмує ремесла, організовує культурні події. “Рух не зупиняється”, – каже він. Для Олександра важливо не лише робити щось у громадах, а й підтримувати власну рівновагу: робота над архівами та здоров’ям стала частиною його шляху змін, адже, на його думку, розвиток починається з внутрішньої гармонії.

«Спробуй, це твоє»

До Школи Олександр мав значний досвід у громадській роботі, проте відчував, що бракує системності: як перетворювати ідеї на реальні проєкти, як грамотно їх фіксувати та реалізовувати.

Про програму Олександру розповіли друзі, які вже працюють проєктними менеджерами. Вони знали, що йому близькі теми розвитку громади, культури та історії, і радили спробувати. Після того як він сам знайшов інформацію онлайн, відчув, що навчання допоможе систематизувати його досвід і дасть нові інструменти для давно живих ідей.

Мотивував його не лише зовнішній поштовх, а й внутрішня потреба розвиватися, навчитися працювати з командою, писати заявки та залучати ресурси. Саме тоді він почав формувати проєкт ткацької артілі у Старих Бабанах – і зрозумів, що це ідеальна можливість застосувати нові знання.

«Те, що ми всі отримали від Школи, перевершило очікування у кілька разів»

Школа змінотворців допомогла Олександру переглянути свій підхід до роботи. З’явилася системність, гнучкість, уважність до деталей і спокій у рішеннях. Саме ці навички він прагне передати колегам у громадах, вважаючи, що будь-які зміни – великі чи маленькі – починаються з правильного підходу.

Участь у виїзних сесіях допомогла Олександру систематизувати знання та зрозуміти всі процеси на практиці.  Згадує і атмосферу підтримки та взаємодії – теплі, довготривалі стосунки з колегами й експертами, які стали в пригоді для  проєктів.

Під час навчання він працював над двома проєктами. Перший – ткацька артіль у Старих Бабанах, повністю прорахований і описаний, але ще очікує слушної нагоди для реалізації. Другий – етнофорум із елементами фестивалю, проєкт живий і постійно вдосконалюється, над яким Олександр щиро горить.

Сила маленьких кроків

Нині його діяльність охоплює і нові напрямки. Олександр веде історичний проєкт, присвячений пам’яті про Голодомор, що потребує годин роботи в архівах. Паралельно він повертається до розвитку нових туристичних маршрутів Уманщини.

Олександр не женеться за гучними званнями й не поспішає називати себе змінотворцем, але саме його щоденна робота доводить: зміни починаються з тих, хто не боїться діяти. Він прагне розвитку – у своїй справі, у громадах, у людях поруч. Для нього навіть найменший крок уперед має значення, адже саме з таких кроків народжується відчутний поступ: збереження історичної пам’яті, відродження ремесел, пробудження інтересу до власного коріння.

У своїй діяльності він поєднує уважність до деталей із глибоким відчуттям відповідальності за спадщину рідного краю. Його цілеспрямованість, послідовність і віра у силу спільної роботи роблять історію Олександра прикладом справжнього успіху – не заради титулів чи визнання, а заради живих результатів, які залишають слід у житті громади.

Агенція регіонального розвитку Таврійського об’єднання територіальних громад впроваджує проєкт «Школа змінотворців 3.0» в межах проєкту International Trade Centre “Підвищення економічної стійкості ММСП і осіб, які постраждали під час війни”, який фінансується урядом Японії.

#школа_змінотворців_2025