Поїздка до КПП у Василівці та як зустрічають переселенців у Запоріжжі


25 December 2022


Стаття основана на аналітиці поїздки Павла Ярмій у Запоріжжя в середині грудня 2022 року, спілкування з волонтерами та переселенцями. Опитування людей відбувалося в рамках проекту Підтримка «Громадської ініціативи За чесну та прозору митницю”

Дніпро

Проговорив з волонтерським штабом та людьми, які виїхали через Василівку

В середньому при хорошій погоді випускають зараз по 10-15 автомобілей. При цьому можуть не випустити нікого.

Раніше була домовленість і випускали через Василівку по 50 автомобілей з кожного напрямку: Запорізька частина області (окупована), Донбас, Херсонська частина окупованої території.

Дозволяли мікроавтобуси та автомобілі до 9 осіб.

Чи була корупція з тієї сторони? Так, якщо наші перевізники змогли домовитися. На пропускному пункті стояти тиждень і тебе не будуть пропускати без об’єктивних причин. Все вирішується на місці – для цього орки максимально ускладнюють процедури. По багатьох свідченням тих людей, хто перетинав пункт пропуску у Василівці, росіяни хочуть щоби їм платили. Історія приклад: до пункту під’їхали два мікроавтобуси з людьми, людей висадили й почали вимагати аби приїхав на місце власник автобусів і показав ліцензію на перевезення громадян. Автобуси досі стоять на штрафмайданчику.

Перевізники багато хто платить, щоби проїхати скоріше, щоб менше шманали – або їх можуть не пропустити.

Як приклад розказали за один міжнародний фонд, який погодився платити не тільки перевізнику, але й оркам, аби тільки швидше вивезти людей. В середньому, в залежності від зміни на пропускному пункті платять від 4000 до 8000 російських рублів. В такому варіанті вивозять до 30 осіб автобусом.

На окупованій території ще досить людей, які хочуть виїхати. Але вони не мають власних автомобілів аби переїжджати через Василівку і недостатньо коштів аби їхати в Україну через Крим – росію – Європу.

Корупція з нашої сторони – є тільки в основному на в’їзд, платять ті, хто хоче швидше, без черги повернутись на окуповану територію. В більшості ці методи обирають перевізники, частина бізнесменів, а також частина простих людей, які для себе не змогли знайти місце роботи й проживання на підконтрольній Україні території. Їх дуже мало, але вони є.

Після удару по комендатурі, її прибрали зі старого місця, пішов безлад, і на цьому теж хтось підробляє. Спочатку 2-3 тижні взагалі ніхто не виїжджав – чекали, велика черга. Чия в цьому питання відповідальність – незрозуміло.

Запоріжжя

Система приймання біженців з окупованої території досить заплутана. В місті діють центри обласного підпорядкування, місцевого і волонтерські центри. Від ОВА раніше був «Козак Центр», зараз там залишилось тільки склад. Зараз основний центр переїхав в технічний ліцей на Космічну . Місця небагато в порівняні з попереднім, проте тут же є і місце видачі гарячої їжі, й імпровізоване кафе. Тут проходять процедуру перевірки. Наступають певні фільтраційні моменти. Тут же чергують психологічна служба та служба первинної допомоги з медикаментами. Після реєстрації людей за потреби розподіляють у дитсадки та в хостели.

Щодо жителів Херсонщини, які виїжджають зараз з окупованої території, то в Запоріжжі ними на зараз (початок грудня 2022) опікуються тільки структури Запорізької ОВА, а також можна звернутися ,по можливості, або в центр підтримки Пологівської громади в Палаці Культури «Орбіта» вул. Лермонтова 9, або в центр Широкінської громади вул. Розенталя 7. До недавнього, в Запоріжжі працював Херсонський центр підтримки біженців під керівництвом Романа Головні (радника – заступника Ігоря Колихаєва). Проте зараз, у зв’язку з відсутністю фінансування їхній хостел закрився. Зараз в Запоріжжі мінімум 200 сімей з Херсонської області, люди постійно прибувають, проте можливості підтримати їх зараз у волонтерів немає. Це приблизно 1100-1500 жителів. І якщо за донецьких топить «Я Маріуполь», то херсонці звертаються або в обласний центр, або стараються розв’язувати питання самостійно.

Процедура перетину КП з перевізником

Є певна Гугл-форма, в якій потрібно заповнити всі питання, проставленні в ній. Її роздають «по сітці» (ред., в онлайн-групах). Після заповнення, форма перевіряється, вносяться певні зміни. Клієнтам пропонують ознайомитися з оновленим набором відповідей, які він має прийняти та вивчити для легшого перетину контрольних пунктів. Серед них багато стандартних:

  • куди їдете,
  • в яку країну
  • хто родичі
  • де знаходяться.

Все це потрібно правильно проговорити при перевірці на контрольному пункті.

Скидають маршрут, як буде їхати автобус, хто не по маршруту – до певної зупинки повинен дібратись сам і чекати автобус. Автобус приїхав – заплатили – сіли та поїхали.

Процедура перетину КП власним транспортом

Заповняєш папери та подаєш на виїзд, можна у своєму місті, проте є проблеми.

В основному заповнюють або в Мелітополі, або в Василівці.

Приблизно 10 днів чекаєш відповіді.

Коли підходить твоя черга, приїжджаєш на блокпост «Василівка», пропускають в сіру зону. Перевіряють майже все, включаючи телефони, ноутбуки та інше. Можуть роздягати догола та перетрусити всі речі, якщо не сподобався, або на тебе підозра.

Якщо все більш менш «ок» – випускають і чоловіків. До референдуму не всіх молодих чоловіків випускали, тільки з білими білетами, зараз ніби все норм.

Історії людей, що переїхали

  1. Чоловік, приблизно 45 років. Єдиний кого я вмовив сфотографуватись зі мною з переселенців. Сам десь з Дніпрорудного. Має “білий квиток”, недочуває. Вирішив виїхати, бо почали діставати. Зареєструвався в четвер, в понеділок виїхав. На виїзді підсадили в чужу машину. Перевіряли чи служив. Після того, як сказав що є травма, не чіплялись, навіть телефон не перевіряли. Проте скопіювали відбитки пальців для ФСБ. Каже, що у всіх чоловіків перевіряють воєнний білет – чи служив, де служив, коли. Що шукають – незрозуміло.
  2. Жінка, 50 років, виїхала, бо діти кличуть. Сама з Орлянського, десь 20 км від Василівки. Перед цим їздила реєструватись у Василівку. Там їй порадили зареєструвалась в п’ятницю – виїхала в понеділок. Теж підсадили до чужих людей в машину. Сказала що їм нічого не платила – не було коштів. Її майже нічого не питали, скопіювали відбитки пальців, спитали куди їде і відпустили. Видно що жінка працювала у себе на обійсті. Розказала, що саме страшне що бачила, то це болото в с. Каменське, де перетягували автівки по болоті через зірваний переїзд. Машини тягнуть по 1-2, дуже важко. Автобуси – по одному.
  3. Чоловік років 55 та жінка 50-55 – жителі Енергодару. Не дуже хотіли розмовляти, бояться за родичів, які залишились в місті. У себе в Енергодарі реєструвались 3 рази, і кожен раз їх не ставили в чергу. Кожен раз приїжджали, а їх немає, поки один з російський військових не сказав – їдьте в Василівку та записуйтесь там. Записались, на 4 раз виїхали. Покинули місто, бо вважають, що Україна зараз почне бомбити. Так їм сказали росіяни в Енергодарі. Вона хоче побачити внучку, яка народилась у дітей уже під час війни. Про ситуацію на атомній станції сказали тільки одне слово – страшно. Мені ж було страшно бачити інтелектуалів, які так запаковані російською брехнею. І це означає тільки одне – термінова деокупація.
  4. Сімейна пара з Горностаївки – чоловік і жінка після 40. Діти виїхали раніше. Мікропідприємці. Виїхали у зв’язку з тим, що зрозуміли, що там робити немає чого, а чекати воєнних дій на території, коли наші прийдуть звільняти, не захотіли. Їх трясли сильно – було видно що люди проукраїнські, чоловік досить молодий, може піти в ЗСУ. Розпитували, де працювали, ким, куди їдуть, хто чекає, де служив, що не подобається. Запитували, скільки вивозять валюти та де декларація? Вивозили мало, інше сховали – відпустили.
  5. Пенсіонери з Великої Лепетихи. За 60 +. Дістали орки. Всюди лізуть, злі. Всі більш менш активні люди виїжджають. Зараз багато мотивації додала деокупація правобережної Херсонщини. І хоч орки постійно луплять по визволеній території, люди готові краще сюди, але не з ними. За словами пари, десь до 5 % їх односельчан в тій чи іншій формі готові й з рашистами жити.
  6. Жінка, років 40. Шукала волонтерів чи фонди. Мама в Мелітополі залишилась – паралізована. Їй було потрібно виїхати аби знайти кошти для вивозу мами – перевізники просять 10 000 гривень.

Основний висновок: виїхати можливо , за кошти це зробити набагато легше, бо там ти нікому не потрібен, особливо росіянам. Головне, як потім тут – де, куди, як, за що?

Зворотня дорога – Кривий ріг

Раніше, коли йшли переселенці через Давидів Брід в місті був супер шелтер – центр, який створив підприємець, і яким управляли як підприємством: все чітко і скоординовано. Тому він був успішний та ефективний. Провів нову зустріч з Йосипенко Ігорем аби спитати чи працює, що та як. Чесно кажучи я був здивований – ні, не працюють, закрили, тому що ніякої підтримки від місцевої влади, як і від ОВА Херсонщини, з його слів, не було. Власними силами – втомився. Стидно сказати, але з шелтера місцева влада навіть брала ціну за землю, як за торговий майданчик. Повне розчарування, а у мене ще один висновок, можливо поспішний.

Таке враження, що допоки перші 4-5 місяців владі було важко справлятися з ВПО, та й не завжди знала що та як робити, вона максимально дозволила це робити волонтерам та волонтерським групам. Потім придивилась, багато чого навчилась, впевнилась у перемозі, і сьогодні потихеньку, проте системно, перебирає роботу з ВПО на себе. З одного боку все правильно, так і повинно було б бути, у них є кошти та повноваження для цього. З іншого боку, від зустрічі з певними колами волонтерів повіяло певною образою, що коли були потрібні – працюйте, а зараз не всім і спасибі сказали.

__________
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту Підтримка «Громадської ініціативи За чесну та прозору митницю Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу European Union in Ukraine. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю #АРРТОТГ і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.


Partners

en_USEnglish